Тривалі строки проведення досліджень, якість експертних висновків та гарантії незалежності експертів - проблеми, які потребують системного вирішення.
Однак чи здатне створення окремої експертної установи для забезпечення потреб НАБУ і САП вирішити їх для всієї системи судової експертизи?
На нашу думку, поза увагою залишаються кілька принципових питань:
1. Незалежність експерта - гарантія для всієї системи, а не привілей окремої установи
В Україні судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи Мін'юсту, МВС і СБУ, а також незалежні судові експерти.
Створення окремої установи з особливими гарантіями, фінансуванням та умовами оплати праці створює ризик нерівності всередині професійної спільноти.
Конкурентна винагорода необхідна для збереження кваліфікованих кадрів. Але відповідні умови мають бути системними, а не вибірково привілейованими.
Особливої уваги потребує інституційна залежність. Якщо установа орієнтована передусім на потреби сторони обвинувачення, виникає ризик очікування певного результату експертного дослідження (чит.показники).
Тиск може походити не лише від замовника, а й від керівництва установи, зокрема через адміністративні рішення та інструменти соціальних комунікацій.
2. Строки проведення експертиз - це питання кадрової спроможності системи
Встановлення універсального строку, наприклад 60 днів, саме по собі не вирішить проблему тривалості проведення експертних досліджень.
Строк залежить від спеціалізації, складності питань, обсягу матеріалів і фактичного навантаження експертів. Дослідження матеріалів обсягом понад 100 томів потребує як часових, так і людських ресурсів. За необхідності строки доведеться продовжувати в будь-якій експертній установі в будь-якій країні.
Кадровий дефіцит неможливо усунути адміністративним рішенням за короткий час. Потрібні конкурентна оплата праці, належне матеріально-технічне забезпечення, адекватні умови праці, реальні гарантії від втручання керівництва в експертні висновки.
Якщо державна експертна система не може забезпечити потреби правосуддя, потрібно ефективно використовувати можливості залучення незалежних судових експертів, враховуючи їхню спеціалізацію та завантаженість.
Реформа має підвищувати спроможність усієї системи, а не концентрувати ресурси в одній установі.
3. Повторна експертиза - процесуальна гарантія, а не ознака неефективності
Право сторін на перевірку експертних висновків є складовою змагальності кримінального процесу.
Тому трактувати повторні експертизи як проблему, яку потрібно усунути, неправильно.
Різні результати досліджень не обов'язково свідчать про помилку одного з експертів. Необхідно враховувати, які матеріали були надані кожному експерту, чи були достатніми вихідні дані та чи досліджувалися однакові обставини.
Наприклад, після відкриття матеріалів стороні захисту вона має право надати додаткові докази, які не були враховані під час первинного дослідження. Це може стати підставою для клопотання про додаткову експертизу. Відмінність результатів за таких умов може бути цілком обґрунтованою.
Водночас призначення додаткових і повторних експертиз має бути мотивованим та обгрунтованим.
Експерт відповідає за належність дослідження та обґрунтованість висновку, має бути готовим пояснити його в суді. Але сама відмінність висновків не є доказом недоброчесності чи некомпетентності.
Остаточну оцінку доказам надає суд. Виклик експертів для надання пояснень в суд передбачений чинним законодавством.
4. Методики не замінюють законодавство і професійне судження експерта
Методичні рекомендації мають науково-методичне призначення і не можуть підміняти законодавчі та процесуальні вимоги. Зміни законодавства потребують перевірки актуальності методичного забезпечення, але не роблять кожну наукову методику автоматично непридатною.
Так само наявність затвердженої методики не гарантує правильності конкретного висновку. Важливими залишаються достатність вихідних даних, коректність застосованих методів, обґрунтованість розрахунків і дотримання меж компетенції експерта ( і тут теж цікаво, МВСна експертиза поза зоною відповідальності Мінюсту).
Питання ймовірних висновків - предмет тривалої професійної дискусії. Це одна з причин, чому суди не завжди приймають експертні висновки, адже оцінюють докази за внутрішнім переконанням.
5. Безпека експертів має бути загальною гарантією професії
Загрози можуть виникати незалежно від відомчої належності експерта, його спеціалізації чи місця роботи. Тиск можливий під час дослідження, після надання висновку, під час допиту в суді та протягом судового розгляду.
Необхідні єдині правила державного захисту всіх судових експертів: оцінка загроз, оперативне реагування, фізична охорона за наявності підстав, захист персональних даних і можливість продовження заходів безпеки після завершення дослідження.
Не повинно бути різних стандартів захисту для працівників нової установи, експертів МВС, СБУ, Мін'юсту та незалежних судових експертів.
Якою має бути мета реформи?
Судова експертиза - це не сервіс для окремого правоохоронного органу і не інструмент підтвердження версії обвинувачення.
Реформа повинна зміцнювати всю систему судової експертизи, а не створювати привілейовану експертну вертикаль для окремого правоохоронного органу.