Після нього починається робота з доказами, щоб оцінити шкоду.
І ці докази можуть бути потрібні не лише Україні. Німеччина, Франція та інші держави розслідують міжнародні злочини, пов’язані з війною в Україні, зокрема в межах універсальної юрисдикції.
Для української системи судової експертизи - це виклик. Навантаження величезне, ресурсів і фахівців недостатньо.
Тому питання вже не лише в кількості, але й якості експертиз. Чи сумісні наші методики з підходами інших юрисдикцій? Як має бути організована взаємодія українських та іноземних експертів? Як розподіляти обмежений ресурс між воєнними розслідуваннями, міжнародними провадженнями та потребами українських правоохоронних органів, зокрема якщо НАБУ і САП порушують питання про особливі умови доступу до експертизи?
Можливо, зараз варто думати не тільки про те, як провести більше експертиз, а й про те, як зробити українську експертну систему спроможною працювати з доказами, які мають значення одразу для кількох юрисдикцій.
P.S. На фото судовий процес щодо злочинів, скоєних у Сирії, за принципом універсальної юрисдикції. Кобленц, Німеччина, 2022.
