Середа, 15 жовтня 2014 00:00

Серед підстав відмови експерта від надання висновку в КПК України вказані «неможливість проведення експертизи по поставлених питаннях» (п.7 ст.69 КПК) і «відсутність у нього необхідних знань» (п.6 ст. 69 КПК). Перше формулювання взагалі не є підставою для відмови від проведення дослідження, а відображає лише оціночне рішення експерта про те що поставлені питання виходять за межі його компетенції або про те що існують інші підстави неможливості проведення експертизи, однак про це процесуальний закон чітко не визначає, що саме слід розуміти під неможливістю проведення експертизи. Що стосується цих підстав, то, як ми вважаємо, законодавець невдало замінив ними формулювання ст. 77 КПК 1960 р. про неможливість надання  висновку, коли «питання, поставлені перед експертом, виходять за межі його компетенції».

У ст. 69 нового КПК фактично при такому формулюванні йдеться про  компетентність експерта, а в ст. 77 КПК 1960 р. - його компетенція.

Компетенція – це обізнаність експерта у теоретичних засадах судової експертизи та в експертних методиках конкретного роду, виду, підвиду судової експертизи. Межі його компетенції обумовлені колом питань які він може вирішувати в рамках своїх спеціальних знань.

Компетентність – це його людські якості ( вміння активно використовувати отримані особисті та професіональні знання) (Большая советская энциклопедия).

При проведені експертиз  одна із причин відмови від їх проведення є «заборона»   здійснення ревізійних дій.   Заборона міститься в чинній редакції Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції 08.01.1998 р. № 53/5 ( у редакції наказу від 26.12.2012р. № 1950/5) (далі Науково-методичні рекомендації), де зазначено, що «проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи».   Тлумачення ревізійних дій, наведене в Науково-методичних рекомендаціях, не відображає суті  обмежень щодо виконання певних дій, які стосуються експертів-економістів.  Так,  заборона визначення економічних показників, без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктом контролю, є вимогою, яка по суті більш пов’язана не з виконанням експертом  ревізійні дії, а може розглядатися як забезпечення достовірності   та можливості розрахунку  економічних показників на підставі документів та фінансової звітності.

Виходячи із специфіки та завдань фіскальних та контролюючих органів, ревізійними діями можуть бути дії, спрямовані на викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань шляхом проведення документальної й фактичної перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю. Ревізія повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства посадовими і матеріально-відповідальними особами.

Ревізія - спосіб збирання документів про здійснення господарських операцій та виконання планових економічних показників і договорів. Вона повинна призначатися в тих випадках, коли за допомогою ревізора необхідно зібрати фактичні та документальні дані, необхідні для встановлення обставин справи .

На відміну від основних ознак ревізії та ревізійних дій у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено: «Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ процесів, які містять інформацію про обставини справи». Судова економічна експертиза це дослідження зібраних у справі документів про здійснення господарських операцій і виконання планових економічних показників.

Суттєві розбіжності між ревізією та експертизою полягають  в методах дослідження. Ревізори застосовують методи фактичної перевірки: проводять інвентаризації, контрольні запуски сировини й матеріалів у виробництво, контрольні обмірювання виконаних робіт та ін. Експерт-економіст зазначені методи не застосовує.

Експерти-економісти в межах своєї компетенції проводять дослідження та надають висновки тільки на підставі документів, що підтверджують господарські операції.

В Науково-методичних рекомендаціях визначений орієнтований перелік питань, які вирішуються судово-економічною експертизою, що передбачає  проведення дослідженя з приводу документального підтвердження тільки грошових параметрів порушень, які встановлені при проведенні, в тому числі і ревізії.

В Науково - методичних рекомендаціях наведені і ті питання, що пов’язані з визначення збитків. Серед них є прямі питання, які дозволяють безпосередньо  отримати  висновок щодо визначення розміру збитків: 

«Чи підтверджується встановлений перевіркою розмір матеріальної шкоди, завданої (зазначається кому) у зв'язку з нестачею основних засобів, яку встановлено інвентаризацією за актом інвентаризаційної комісії (зазначити дату)?

Чи підтверджується встановлений ревізією розмір матеріальної шкоди (зазначається кому) у зв'язку із завищенням вартості обсягів виконаних робіт, яке встановлено згідно з висновками будівельно-технічної експертизи або інших експертиз (зазначити реквізити експертизи)?

Визначити розмір збитку від необгрунтованого заниження (несплати) орендної плати (зазначається організація) за період (зазначається який) і в якій сумі.»

Визначення розміру нанесених збитків можливе і через вирішення експертом непрямих питань, а саме:

«Чи обґрунтовано відшкодовано (зазначається кому і за який період) витрати на відрядження (в якій сумі)?

Чи підтверджуються документально висновки ревізії (зазначаються реквізити акта ревізії) у частині, що стосується завищення обсягу і вартості виконаних робіт з урахуванням висновків технічних експертиз (будівельно-технічна, технологічна)?

Чи підтверджується документально необґрунтоване списання будівельних матеріалів, нарахування та виплата заробітної плати на завищений обсяг і вартість виконаних робіт (з урахуванням висновків будівельно-технічної експертизи або інших технологічних експертиз)?

Чи включаються до складу валових витрат підприємства (назва) витрати на сплату відсотків банку за кредитною угодою (номер, дата), витрати на маркетингові послуги (можуть бути інші види затрат, які викликають сумніви та які виключені податковими органами із складу витрат, але оскаржуються підприємством)?»

Встановлення документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди, є одним із головних завдань економічної експертизи  з вирішення питань щодо «дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій».

На нашу думку, експерт-економіст має можливість вирішувати питання щодо визначення розміру матеріальних збитків чи шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення, якщо стороною провадження, яка залучила експерта, надані необхідні  документи для дослідження  та правильно сформульовані питання, які не потребують застосування методів фактичного контролю,  що як наслідок, не дасть можливості експерту відмовитись від надання висновку з причин виходу цього питання за межі його компетенції. При цьому, є необхідність нормативно визначити поняття «проведення ревізійних дій» та його відмінність від поняття «дослідження», яке проводять експерти-економісти, визначити та закріпити в Науково-практичних рекомендаціях заборону для експертів економістів виконання тільки тих дій, які потребують застосування методів фактичного контролю.